Прогресуюче зниження слуху на одне або два вуха? З'явився шум у вухах? Погано стали чути? Зниження слуху відзначаєте вже кілька років?
Причиною цих симптомів може бути гостра або хронічна сенсоневральна туговухість!
Для вирішення даної проблеми Вам необхідно записатися на прийом до ЛОР лікаря в Харкові.
Вам зможе допомогти доктор Карчинський Олександр Олександрович, лікар з великим досвідом і професіоналізмом!
У нашій клініці з успіхом застосовуються сучасні методи лікування сенсоневральної приглухуватості, різного ступеня тяжкості і форми перебігу:
1. Консервативне медикаментозне лікування
2. Місцеве безопераційне лікування
3. Комбіноване лікування сенсоневральної приглухуватості.
Завжди будемо раді Вам допомогти відновити ваш слух!
З повагою,
Лік. Карчинський О.О.
Туговухість. Глухота. Гостра сенсоневральна туговухість: діагностика та лікування в Харкові!
Гостра туговухість визначається на підставі тяжкості, тривалості захворювання, аудіометричних критеріїв і частотному спектрі приглухуватості. У загальне визначення приглухуватості були включені як гостра, так і швидко прогресуюча туговухість. Туговухість при пробудженні, туговухість, що настала протягом декількох днів, виборча високо- і низько-частотна туговухість, а також порушення сприйняття мови, - все це класифікується як гостра приглухуватість. При діагностиці зазвичай використовуються такий критерій, як сенсоневральна туговухість по спектру вище 30dB (3 суміжних неспотворених частоти), що розвинулася за триденний період. На щастя, в більшості випадків раптова втрата слуху є односторонньою, так що прогноз звичайно сприятливий. Двостороння приглухуватість зустрічається рідко, а одночасна втрата слуху на обидва вуха ще рідше.
Гостра глухота або гостра сенсоневральна туговухість (ОСНТ) має безліч причин.
Патофізіологія
Гіпотетична патофізіологія ідіопатичної гострої сенсоневральної приглухуватості (ІГСНТ) може мати 4 варіанти розвитку, а саме:
- Вірусна інфекція внутрішнього вуха
- Пошкодження судинної системи внутрішнього вуха
- Пошкодження мембран равлики
- Захворювання внутрішнього вуха імунного характеру.
Патологічний процес, викликаний однією з цих можливих причин, може привести до втрати слуху. Кожна теорія може пояснити якусь частку епізодів сенсоневральної приглухуватості, але жодна з існуючих теорія не пояснює їх всі.
1. Вірусна інфекція
2. Пошкодження судинної системи внутрішнього вуха
3 Пошкодження мембран (струн) равлики.
4. Захворювання внутрішнього вуха імунного характеру.
Огляд
Важливо провести ретельний огляд голови та шиї пацієнта, приділивши особливу увагу отологічному і неврологічному обстеженню.
Необхідно провести камертональні тести і фістульні проби за допомогою пневматичного дзеркала.
Причини
- Туговухість може виникнути з наступних причин: Інфекція - бактеріальна (менінгіт, сифіліс, і ін.), Вірусна (епід. паротит, цитомегаловірусна, вітряна віспа, і ін.)
- Запалення - саркоїдоз, гранулематоз Вегенера, синдром Когана
- Захворювання судинної системи - гіперкоагуляційні стани (наприклад, макроглобулінемія), тромбоемболії (наприклад, після аортокоронарного шунтування), після променевої терапії.
- Пухлини - вестибулярна шваннома, метастази в скроневу кістку, карциноматозний менінгіт
- Травми - перелом скроневої кістки, баротравми, проникаючі пошкодження скроневої кістки
- Ототоксична дія -аміноглікозидні антибіотики, цисплатин
- Величезна кількість випадків, проте, відноситься до категорії ідеопатичних.
Незважаючи на детальну історію хвороби, лікарський огляд і лабораторні дослідження, встановлення патофізіології приглухуватості іноді не представляються можливим; лікування в таких випадках більше гіпотетичне, ніж фактичне.
Диференціальна діагностика
- Внутрішнє вухо, аутоімунні захворювання
- Внутрішнє вухо, ототоксичність
- Внутрішнє вухо, перилімфатична фістула
- Пошкодження скроневої кістки
- Інші захворювання, які слід врахувати при діагностиці
- Вірусні інфекції, що зачіпають равлик / слуховий нерв. Запалення равлика / слухового нерва. Менінгіт. Енцефаліт. Невринома слухового нерва (вестибулярна шваннома). Інші пухлини мостомозжечкового кута (ММУ). «Сладж» - синдром, викликаний підвищеною в'язкістю. Хвороба Вакеза. Макроглобулінемія. Лейкемія. Підвищене згортання. Артеріосклероз. Аневризма передньої нижньої мозжечкової артерії. Гіпотиреоз. Цукровий діабет. Дисплазія Мондіні. Розширений вестибулярний канал.
Діагностика
Лабораторні дослідження
- Лабораторні дослідження повинні проводитися на основі історії хвороби та результатів огляду.
- Флюоресцентний аналіз на антитіла Трепонеми (проби на сифіліс)
- Антинуклеарні антитіла (АНА), ревматоїдний фактор, і швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) - тести на аутоімунні захворювання.
- Міжнародне нормалізоване відношення (МНО), аналіз «активованого часткового тромбопластинового часу» (АЧТЧ), і час згортання - тест на коагулопатії
- Клінічний і інші аналізи крові на інфекцію
- Проби на тиреотропний гормон (ТТГ) - на захворювання щитовидної залози
- Вміст глюкози в крові натще - проби на цукровий діабет
- Холестерин і тригліцериди - на гіперліпідемію
Методи візуалізації
- Приблизно у 1-2% пацієнтів з ІГСНТ виявляється новоутворення внутрішнього слухового проходу або мостомозжечкового кута. І навпаки, лише 3-12% пацієнтів з вестибулярної Шванноми страждають від раптової приглухуватості.
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ) з активацією гадолиною діетілентріамін-пентауксусною кислотою - стандартний тест при діагностиці утворень ММУ, особливо з урахуванням 30-40% помилково-негативних показників ABR-тесту, або комп'ютерної аудіометрії (якщо рівень чутності дозволяє). Вартість тестів МРТ можна зменшити, якщо вдатися до методу швидкої спинової луни.
Інші тести
- Аудіометрія, включаючи тональну порогову і мовну аудіометрію, а також тести на опір (тимпанометрія і акустичний рефлекс), обов'язкові. Показання для проведення аудіологічних досліджень визначаються на підставі історії хвороби і результатів огляду. Необхідне проведення тих тестів, які можуть вплинути на план лікування.
- Комп'ютерна аудіометрія реакції стволового мозку і тести на отоакустичну емісію можуть дати додаткову інформацію про функції слухового аналізатора.
- Тести на отоакустичну емісію дають інформацію про функціонування равлика, а реєстрація викликаних потенціалів стовбура головного мозку застосовується для оцінки функції слухового нерва.
- Результати цих тестів можуть також допомогти в діагностиці функціональної приглухуватості.
- Вестибулярні тести не є обов'язковими і проводяться при наявності показань (на підставі історії хвороби і огляду).
Лікування
Відносно гострої приглухуватості спеціальної програми лікування не існує.
Лікування потрібно проводити, виходячи з раціональних міркувань. Якщо на підставі історії хвороби, результатів огляду і тестів конкретну причину захворювання встановити не вдається, програма лікування повинна будуватися з урахуванням найбільш ймовірних факторів. Оскільки будь-які ліки можуть викликати небажані реакції, найкращим рішенням буде обговорити варіант лікування з пацієнтом. Програма лікування при ІГСНТ може бути різною, і ця різноманітність відображає як різні причини гострої приглухуватості, так і невизначеність діагнозу. Види препаратів можна згрупувати за механізмом дії. Експериментальні дані для деяких з цих видів терапії обговорюються в розділі прогноз.
Судинорозширювальні препарати: теоретично, судинорозширювальні засоби покращують кровотік в равлику, запобігаючи гіпоксії. Взагалі, ці засоби впливають на системний кровотік. Для поліпшення кровотоку в равлику застосовують папаверин, гістамін, нікотинову кислоту, прокаїн, ніацин і карбоген (5% діоксид вуглецю). Інгаляції з карбогеном підвищують парціальний тиск кисню в перилімфі. Карбоген також підвищує чрезшкірний і підшкірний парціальний тиск кисню, не впливаючи при цьому на парціальний тиск вуглекислого газу. В результаті дослідження було виявлено, що ефективність лікування підвищується із застосуванням карбогену.
Реологічні агенти: поліпшити доставку кисню можна, змінюючи в'язкість крові шляхом застосування таких препаратів з низькою молекулярною масою, як декстрани, пентоксифілін, або антикоагулянти (наприклад, гепарин або варфарин). Декстрани викликають гіперволемічну гемодилюцію і впливають на фактор VIII, що впливає на кровотік. Пентоксифілін впливає на агрегацію тромбоцитів, що, ймовірно, теж впливає на кровотік. Антикоагулянти пригнічують систему коагуляції, що запобігає утворенню тромбів і емболів.
Протизапальні засоби • Кортикостероїди - основні протизапальні засоби при лікуванні ІГСНТ. Механізм дії при раптовій приглухуватості невідомий, хоча, як передбачається, це відбувається завдяки редукування запалення равлика і слухового нерва. Проте, цінність стероїдів в лікуванні ідіопатичної гострої сенсоневральної приглухуватості залишається неясною.
В одному з недавніх рандомізованих контрольованих досліджень ін'єкцій дексаметазону через барабанну перетинку ефективно покращували слух у пацієнтів з важкими випадками ГСНТ. Після невдалого лікування стандартними засобами; ін'єкції не викликали побічних ефектів. Схожі результати були вказані в ще одному недавньому дослідженні. У ньому оцінювалися спроби відновити слух в тих випадках, коли всі інші засоби були безсилі.
Даних щодо застосування нестероїдних протизапальних препаратів дуже мало.
Противірусні засоби: Ацикловір і Амантадін поки використовуються обмежено, за умови, що у ІСНТ (ISSHL) встановлена вірусна етіологія. По двох нових препаратів, фамцикловіру і валацикловіру, даних поки немає. За структурою вони аналогічні ацикловіру, так як впливають на вірусну тимідинкіназу. Вони пригнічують синтез ферменту полімерази вірусної ДНК, запобігаючи її реплікації.
Діуретики: якщо врахувати, що деякі випадки ІСНТ (ISSHL) викликані внаслідок ендолімфатичного набряку равлика, діуретики також можуть виявитися корисними. Як і при хворобі Меньєра, механізм дії діуретиків при раптовій приглухуватості не з'ясований.
Деривати трійодбензоїдної кислоти (ТІБК): Вважається, що дані препарати впливають на судинну смужку і підтримують ендоравликовий потенціал. У меглюмін діатризоатама, ангіографічного контрастного засобу, був несподівано виявлений позитивний ефект на раптову приглухуватість; це найбільш часто вживаний дериват ТІБК.
Кисень під підвищеним тиском: Ймовірно, через підвищення кисневого потенціалу, кисень під тиском вважають одним з видів терапії при раптовій приглухуватості. Вищевказане - лише мала частка можливих видів лікування; повний огляд див. у Lamm і ін. [1998].
В роботі Narozny (2004) заявлено, що застосування кисню під тиском (100% -вий кисень під тиском в 250 кПа протягом 60 хв.) в багатомісній гіпербаричній камері разом з великими дозами глюкокортикоїдів покращує результати лікування раптової сенсоневральної приглухуватості; чим раніше розпочати лікування, тим краще результати.
Деякі інші автори теж вважають, що за умови раннього звернення хворим з ідіопатичною раптовою сенсоневральною приглухуватістю кисень під підвищеним тиском може суттєво допомогти у відновленні слуху.
Хірургічне лікування
Консервативне лікування
Отже, жоден з видів терапії не довів свою однозначну ефективність, хоча вироблено вже багато стратегій.
Серед них - інгаляції з карбогеном
Кортикостероїди
Діуретики
Допоміжні засоби зовнішнього застосування
Засоби даної категорії можуть бути корисними для кращої дисперсії і абсорбції ліків.
Гіалуронідаза (Лідаза, Відаза р-н для ін'єкцій)
Стимулює гідроліз гіалуронової кислоти, одного з основних складових цементу тканин, що забезпечує стабільність дифузії рідин через тканини. Застосовується як допоміжний засіб для абсорбції та дисперсії препаратів, введених за допомогою ін'єкцій. Гіалуронова кислота, введена всередину барабанної порожнини, може підвищити проникність мембран і впливає на розподіл дексаметазону у внутрішньому вусі.
Спостереження
Подальше амбулаторне лікування
Пацієнтам, які все ще страждають від істотної втрати слуху, потрібна слухова реабілітація.
Прогнози
На щастя, ймовірність спонтанного одужання від раптової сенсоневральної приглухуватості дуже велика. Вона становить 47-63%, з урахуванням того, що в різних дослідженнях застосовувалися різні критерії. В ідеалі, повинні бути встановлені критерії, за якими слід оцінювати поліпшення слуху.
Негативні прогностичні фактори:
- Вік молодше 15 років або старше 65 років
Прогностичні фактори щодо пацієнтів з гострою сенсоневральною приглухуватістю виносяться в якості постулату. При наявності запаморочення або втрати рівноваги показники одужання нижчі. У двох дослідженнях було встановлено, що запаморочення часто супроводжує більшу частоту випадків або більш важким випадкам приглухуватості. Це можна пояснити з точки зору анатомії - близькістю основи равлика до присінка.
У прогнозуванні результату гострої приглухуватості у фахівців існують серйозні розбіжності. Існуючі дослідження не дали відповіді на питання про показники спонтанного одужання, оптимальної програми лікування, прогностичних факторах і патофізіології раптової приглухуватості. Ці питання вимагають проведення рандомізованого контрольованого клінічного дослідження відповідного формату. З урахуванням відомих показників спонтанного одужання, ймовірність відновлення слуху у пацієнтів з раптовою приглухуватістю середня. Швидше за все, в більшості досліджень ІГСНТ (ISSHL) мають місце помилки в доборі, тому що пацієнти з раптовою приглухуватістю і спонтанним одужанням не звертаються до лікаря. Реальні показники спонтанного одужання невідомі.
Огляд наслідків різних програм лікування дає суперечливі результати, і знову через відмінності в наданні інформації. Через різницю критеріїв включення, виключення і одужання, і також тривалості спостереження, порівняння різних досліджень не має сенсу. У багатьох дослідженнях відсутній контрольний об'єкт.
У декількох роботах суттєвої різниці між судинорозширювальними засобами і плацебо не виявили. Однак, в 1996 р Fetterman і ін. чідзвітували про досить непогані результати (63% поліпшення слуху на більш 10dB або розпізнання мови більше 15%) при застосуванні судинорозширювальних засобів в тому числі. Якщо враховувати тільки контрольовані дослідження, в підтримку судинорозширювальної терапії існує мало даних.
Кілька досліджень, які оцінюють декстрани з низькою молекулярною масою і / або пентоксифілін не показали відмінностей цих препаратів від плацебо. Тільки в одній роботі (Redleaf і ін., 1995) говориться про 64% ефективності. У цьому дослідженні також проводилася супутня діатризоатами-терапія, без використання плацебо.
Оцінка терапії із застосуванням кортикостероїдів дала різні результати. Опубліковані показники одужання становлять 41-61%. У 1980р., Wilson та ін. відзвітували від 61% -вої ефективності кортикостероїдів, в порівнянні з плацебо (32%). Крім того, дослідники стратифікованої групи пацієнтів з аудіометричними моделями визначили, що туговухість від 40-90 dB краще піддається лікуванню стероїдами (78% вилікуваних).
Істотних досліджень по діатризоатам немає. У 1987 р, Wilkins і ін. виявили суттєву різницю між показниками одужання від діатризоатамом (в рамках мульти-препаратної терапії) і спонтанного одужання. Redleaf і ін. заявили про сприятливий ефект від застосування діатризоатама і декстрану (64% вилікуваних). Цікаво те, що при перерахунку даних з роботи Redleaf -1995 за допомогою критеріїв Wilkins і ін. Тільки 36% пацієнтів підпадають під класифікацію «повне одужання» або «хороший результат».
Огляд результатів застосування гіпербаричної оксигенації показав її сприятливий вплив, особливо при застосуванні протягом 2-6 тижнів від початку захворювання. У 50% хворих слух покращився до 20 Дб. При більш пізньому застосуванні цієї терапії результати були гірше, а у разі відстрочення на 3 місяці і більше - і зовсім були відсутні.
До відома пацієнта.
Пацієнти повинні бути ознайомлені з інформацією по ІГСНТ.
Інформацію для пацієнтів можна знайти у відкритій базі даних eMedicine, в розділі «Вухо, Горло, Ніс».
Якщо вам потрібна ЛОР консультація чи лікування цього захворювання, вам необхідно зв'язатися з нами
по телефону, або через соціальні контакти, які вказані на сайті!
НЕ ЗАЙМАЙТЕСЯ САМОЛІКУВАННЯМ ЦЕ МОЖЕ БУТИ НЕБЕЗПЕЧНО ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я!
ЗВЕРНІТЬСЯ ДО ОТОЛАРИНГОЛОГА В "DOCTOR ENT"!
Почніть дихати вільно!
Лор лікар в Харкові.
Doctor ENT 2021