Ринологія як науково-практичний напрямок розвивалася в складі оториноларингології, проте у зв'язку з широким розповсюдженням алергії, новими досягненнями в області діагностики та лікування цієї патології, а також новими концепціями та методиками в ринохірургії, ендоскопічної синусохірургії, фахівці відчули необхідність у створенні ринологічного наукового товариства, в рамках якого вони могли б обговорювати актуальні проблеми. Цю необхідність спочатку реалізували в США - в 1954 році було створено Американське синологічне товариство (Maurice H. Cottle, Чикаго), потім, в 1964 році, - Європейське синологічне товариство (Ewout Van Dishoeck, Лейдена).
Перелік проблем, які заслуговують на увагу сучасного ЛОР-лікаря, досить широкий: фізіологія носа, діагностика та лікування алергічних ринітів та асоційованих з ними захворювань, етіологія та лікування назального поліпозу, ендоскопічне хірургічне лікування запальних і продуктивних процесів навколоносових пазух, лікування злоякісних і доброякісних пухлин носа і навколоносових пазух, реконструктивна і пластична риносептохірургія, тощо.
Серед відомих методів вивчення активності миготливого епітелію найкращим вважають вивчення за допомогою оптичного мікроскопа й спеціально розробленої камери. Необхідність виявлення первинної і вторинної циліарної недостатності при лікуванні хронічних риносинуситів на сьогоднішній день займає життєву позицію. А. Шиленко вперше відзначив наявність циліарного епітелію в ділянці середнього вуха, а В. Шіленкова і В. Козлов вивчали носовий цикл у підлітків (9-17 років). В результаті тривалої риноманометрії відзначено наявність носового циклу у 95% обстежених; були відмінності за ступенем тривалості та регулярності циклу в залежності від статі. Автори вважають, що це пов'язано з різним станом вегетативної нервової системи.
Як і раніше важким для дослідника залишається вивчення нюхового аналізатора. Цій проблемі присвячено багато наукових праць (F. Roncallo, F. Moro, E. Moro, M. Zangi, B. Grippa), автори яких вважають, що для виявлення порушень нюхового нерва порогову ольфактометрію за допомогою пахучих смужок (стрипів) слід поєднувати з вивченням смакового аналізатора та магнітнорезонансної томографії.
Проблеми алергології дуже актуальні для всіх країн світу, число хворих з респіраторною алергією неухильно зростає. Серед представлених доповідей викликає інтерес повідомлення дослідника з Генуї (Італія) M. Dellepiane і співавт. про результати шкірного прик-тестування алергологічних хворих. По-перше, радує, що провідним методом діагностики алергії є прик-тест, як і в Україні; по-друге, результати масових обстежень показали, що найбільш часто респіраторна алергія розвивається на кліщів домашнього пилу (дерматофаги), рідше - на хутро тварин і цвіль; серед пилкової алергії в Італії найбільш часто зустрічається підвищена чутливість до пилку маслин. Представляє особливий інтерес D.R. Busingo і співавт. (Італія) до проведення ендоназальної специфічної терапії хворим на алергічний риніт та поліпоз за допомогою гліцеринових крапель з алергеном з суміші побутових алергенів. Отримані результати перевищили ефективність фармакотерапії топічними стероїдами.
Багато отоларингологів кажуть про власний досвід лікування алергічних ринітів за допомогою гормональних топічних засобів (N. Safavi, Іран), місцевих лікарських трав (I. Morikura, Японія) та ін. В польській ринології B. Samolinsky обґрунтував необхідність використання риноманометрії при проведенні провокаційної проби. Fukuiva і співавт. (Кагошима, Японія) за допомогою ендоназального введення вакцини з Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae вдалося знизити у часто хворіючих пацієнтів число респіраторних інфекційних захворювань. Роль цитокінів, інтерлейкінів-1, 8 і лактоферину в хронізації інфекційного риносинуситу вивчав A. Elsherif (Єгипет).
Найбільший інтерес в сучасній ринології приділяється новим, ендоскопічним методам оперативного втручання на внутрішньоносових структурах, навколоносових пазухах й орбітальних структурах. Саме цей хірургічний напрямок в ринології, що вимагає величезних коштів, безперервно удосконалюється. На сьогодні, відображено успіхи ендоскопічної ринохірургіі в закритті цереброспінально-органічних фістул (G. Bachman-Harilstad, Норвегія), використання ендоскопії та микродебридера при аденотомії (А. Harve-Jones, Англія; M. Helal, Єгипет), розтині лобних пазух при гострих та хронічних гнійних процесах (M. Helal, Єгипет), оцінено ефективність ендоскопічного доступу до пазух у зв'язку з малою інвазивністю і незначною крововтратою (A. Leunig, Німеччина; S. Stoyanov, Болгарія; M. Barbieri, M. Cassano, Італія), декомпресією зорового нерва ( M. Naraghi, Іран). Запропоновано спосіб черезшкірної флуоресцентної синусоскопіі за допомогою балонів, введених в лобову або верхньощелепну пазухи для візуалізації їх розмірів і стану (J. Davies, Англія). Сьогодні розширюються показання для ендоскопічного оперативного втручання при отогенних і внутрішньоорбітальних ускладненях параназальних синуситів (M. Nersesyn, Росія), сфеноїдитів (M. Cassano, Італія). Часто лікарі оперують гострі та хронічні дакріоцистити - ендоназально (N. Tan, Англія; B. Zhou, Китай). Оцінені способи знеболювання при ендоназальних хірургічних втручаннях (P. Bonini, Італія).
Є багато даних з проблем оперативного втручання на носовій перетинці. I. Baumann (Німеччина) представив нову класифікацію дефектів носової перетинки, виділивши 6 типів її деформації, крім гіперплазії нижньої і бульозних змін середньої носової раковини; Kim Yongbok (Корея) представив аналіз хірургічних способів закриття перфорацій носової перетинки; оцінив ефективність операцій на хрящовому відділі носової перетинки за допомогою ербієвого лазера (K. Bourolias, Греція). V. Fiorella (Італія) вважає ендоскопічну септопластику простим і високоефективним методом лікування. Турецькі фахівці (I. Сucurova і співавт.) вважають за краще при септопластиках обходитися без назальних тампонів, прошиваючи листки слизової оболонки наскрізними швами.
Для відновлення відсутніх хрящових тканин при реконструктивних операціях на носовій перетинці робляться спроби вирощування хрящової тканини в лабораторних умовах (G. Cavallo, Італія).
Корейський ринолог H. Chan запропонував визначати переломи носових кісток за допомогою ультразвукового дослідження, яке можна виконувати інтраопераційно.
На сьогодні, як і раніше ринологи усього світу не хочуть віддавати розділ своєї спеціальності по ринопластиці до рук пластичних хірургів. Ендоскопічні ринологічні операції з добрими косметичними та функціональними результатами, виконані ринологами закритим способом (Pipic Nedim, Австрія; F. Braccini, Франція; Wagner, Німеччина) дозволяють рекомендувати їх до широкого використання. Українські фахівці з Одеси (П. Запорожченко, Г. Патлажан) запропонували новий спосіб комбінованої ринопластики, виконуваної закритим та відкритим способом, за участю як лікаря-ринолога, так і фахівця з пластичної хірургії.
Проблема поліпозного синдромому риносинуситів залишається найбільш загадковою в ринології - немає чіткої теорії етіопатогенезу поліпозного процесу, немає ефективних методів лікування і профілактики. Найбільш часто поліпозні процеси відзначаються при уповільненому інфекційному запаленні, грибковому процесі в навколоносових пазухах, алергічному процесі, асоційованому з бронхіальною астмою, при порушенні аеродинаміки в порожнині носа і пазухах і значно рідше - при синдромі Картагенера та муковісцидозі. Крім оперативного ендоскопічного втручання кожній групі пацієнтам необхідно в післяопераційний період проводити різне лікування - або топічними стероїдами, або протигрибковими засобами та антибіотиками. В усіх групах рецидив поліпозу становить 80-90%. Угорські вчені (B. Zsolt і співавт.) винайшли свій прилад «Ринолайт» для ендоназальної фототерапії при назальному поліпозі.
На сьогоднішній день при веденні пацієнтів з поліпозним риносинуситом «керівництвом до дії» для практикуючих лікарів є Європейський меморандум по риносинуситу та поліпозу носа (European Position Paper On Rhinosinusitis and Nasal Polyps, EPOS), який розробляється провідними експертами в області ринології.
Створення даного консенсусного документа є ініціюваням авторитетного науково-практичного товариства, як Європейська Академія алергології та клінічної імунології (EAACI), і схвалено Європейським товариством ринології (ERS). Накопичені на сьогодні доказові дані, систематизовані в керівництві EPOS, переконливо свідчать, що в основі консервативної терапії хронічного поліпозного риносинуситу, безумовно, повинно лежати тривале застосування ендоназальних глюкокортикостероїдів. На тлі застосування даних лікарських засобів, призначення яких у пацієнтів з поліпозним риносинуситом патогенетично обґрунтовано, вдається ефективно контролювати зростання поліпів і зменшувати вираженість запального процесу і симптомів захворювання, включаючи закладеність носа.
Доброякісні новоутворення носа - Ринофіма - сучасні фахівці вважають за краще видаляти за допомогою лазера (A. Peri і співавт.); ювенильну ангіофіброму носоглотки після попередньої емболізації - за допомогою ендоскопічної ринохірургії (A. Eleftheriadou і співавт.). Інвертовану папілому видаляють ендоскопічно (A. Minni і співавт.); ці ж вчені запропонували класифікацію інвертованої папіломи в залежності від ступеня поширення і руйнування тканин. A. Kataoka і співавт. (Японія) пропонують диференціювати інвертовану папілому від злоякісних новоутворень за допомогою сучасних МРТ-методів.
Такі досить рідкісні захворювання порожнини носа, як туберкульоз (M. Naraghi, Іран), саркома Капоші (A. Peri і cоавт.), Вимагають підтвердження біопсіює і дослідженя на ВІЛ-інфекцію. Ендемічні захворювання - риносклерома - нерідко діагностуються в Італії. M. Funkoni і співавт. вважають, що клебсієла риносклероми не відіграє суттєвої ролі в розвитку цієї патології, а основне значення мають порушення імунної системи пацієнтів.
Продовження читайте в наступних статтях цього розділу. З повагою лік. Карчинський О.О.
Якщо вам потрібна ЛОР консультація чи лікування цього захворювання, вам необхідно зв'язатися з нами
по телефону, або через соціальні контакти, які вказані на сайті.
НЕ ЗАЙМАЙТЕСЯ САМОЛІКУВАННЯМ ЦЕ МОЖЕ БУТИ НЕБЕЗПЕЧНО ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я!
ЗВЕРНІТЬСЯ ДО ОТОЛАРИНГОЛОГА В "DOCTOR ENT"!
Почніть дихати вільно!
Лор лікар в Харкові.
Doctor ENT 2021